(Попередження: тут будуть емоції.)
Маю нагоду похвалитися новим особистим рекордом:
Майже 220 км в сідлі велосипеда за одну поїздку.
Знаю, що велофани їздять і більше. Але для мене це досягнення.
За це дякую
- Богу що надав мені наснаги
- Людям, які поробили вздовж доріг чудові місця для відпочинку
- Фірмі Trek, яка створила надійний і комфортний велосипед
- Фірмі Schwalbe, яка створила покришки Energizer із захистом від проколів і гладким профілем
Якщо комусь вбачиться реклама, я заздалегідь відмовляюся від винагороди на користь OSMF - нехай туди переадресовують як матеріальні винагороди так і інші, нематеріальні гаразди :)
До чого тут OpenStreetMap?
Недільний вихідний вирішив провести з користю для себе (покрутити педалі) і для людей (помапити). Об’єктом вибрав незатеговану досі трасу Т-17-20.
З самою трасою проблем можна вважати що не було. Те що місцями дорога відхилялася на ~150 метрів - часто звичне діло для доріг, накреслених за low-res Bing-знімками, поправити за треком неважко. Поїздка мала всі шанси стати рядовою, і я напевне б не писав про рекорд, якби не деякі маппери. І їм я за це зовсім не вдячний.
Поруч з Т-17-20 були шляхи, які мені ще при плануванні маршруту видалися дещо незвичними. Не був би я маппером, якби не включив їх в маршрут. Блін, краще б я не був маппером.
Перший з досліджених шляхів - secondary-дорога північніше місця де Т-17-20 з’єднується з Р-42. Вже сам факт того, що від Р-траси відходить secondary-дорога, проходить полями, лісами, долиною річки для того щоб вийти на цю ж таки Р-трасу, повинен був насторожити. Але я повірив і поїхав туди, куди вказував закладений в навігатор маршрут. І ось вона яка secondary-дорога:
І ось:
І ось:
Вона ж:
Все той же highway=secondary:
Цей хайвей - основний винуватець рекорду. Я особливо не блукав. Їхав куди вела дорога. Доїжджав наскільки міг проїхати велосипедом, коли вже далі ніяк - повертався до найближчої розвилики і вибирав сусідній шлях. Але і близько не вдалося підійти до означеного напрямку. У хвойному лісі довелося спішитися і кілька кілометрів пройти пішки, бо на вузькопрофільних покришках в принципі неможливо пересуватися лісовими піщаними дорогами.
Спасибі тобі, маппер! Якби ти знав, як мені хотілося натикати тебе тоді носиком в земельку, травичку і пісочок, по яких ти намалював secondary-дорогу… Хочеться послати тебе подумати над одним філософським питанням… Тобто - а навіщо ти накреслив трасу, рівнозначну Т-шляхам там, де її і близько немає?
Ось для наочності спробував накласти два стани OSM в тому районі - як було і як стало коли поправив по місцю. Напівпрозорий шар зверху - як насправді, а ота ядовита ламана лінія що проглядає з-під нього - як пропонує їхати автор траси, щоб йому так їздилось…
Другий шлях мене теж вразив. Одне відгалудження від Т-17-20, якщо вірити мапперам, могло б суттєво скоротити мені дорогу додому. Колись кимось воно теж було позначено як secondary. Але проїжджаючи одного разу рейсовим автобусом, в місці, де дорога мала б бути прямою, помітив, що насправді знак “Головна дорога” вказує на її поворот. Навігатор тоді, як завжди, був зі мною і увімкнутий, і я відобразив в OSM цей факт, а прямолінійний фрагмент обережно позначив як unclassified, бо на швидкості 80км/год не помітив що там на повороті. І ось з’явилася нагода скористатися цим відрізком щоб полегшити собі життя. Під’їжджаю до місця, де починається короткий шлях (за версією OSM) і що бачу:
Там, де має бути рятівний хайвей - убита сільгосптехнікою грунтовка :( Дивно. Мене обманюють очі? Може це якісь високі технології? Таємні військові розробки? Може варто тільки рушити - і десь серед лісу з’явиться такий собі велобан, яким можна мчати без зупину? Ну що ж, наважився, поїхав. Вітер в спину, швидкість нормальна. Через якийсь час побачив, що з лісом інтуіція не підвела :)
Але тільки з лісом. Дорога - не велобан. Хоча їхати все ще можна. Їду. І обламуюсь. Не проїхав і кілометра, як ліс попереду став стіною, а дорога різко, під 90 градусів, повернула наліво і загубилася серед сільгоспугідь:
Це мене вбило. Навігатор показував, що пройдено 130км, часу і сил залишалося не так багато щоб ще досліджувати куди мене виведе ще ця дорога, повернув назад. Кілька кілометрів проти вітру суттєво підірвали сили, довелося робити чималий гак щоб поповнити в колодязі запаси води, цієї життєво важливої рідини, особливо для велосипедистів на довгих дистанціях.
Стартував спеціально зрання, ще до сьомої ранку, щоб встигнути повернутися по світлому. Але з такими “короткими” шляхами не вийшло. Мало того що повертався темрявою, так ще й не вистачило буквально якихось півгодини щоб доїхати сухим - потрапив в грозу зі шквальним дощем. Це не перебільшення, справді - водяна стіна (користуючись нагодою, також дякую виробникам навігаторів Garmin та екстрім-камери Contour GPS - їх гаджети буквально вийшли сухими з води і продовжують мені служити досі).
І їдучи під стіною дощу, вулицями-озерами з непрацюючими водостоками, проїжджаючи крізь хвилі, підняті автомобілями, знову і знову не втомлювався згадувати мапперів - творців хайвеїв. Вам не ікалося? Вам “очки нннннада”?
На авторів пальцями не тикатиму. Тому що по-перше, це стосується не однієї особи, а багатьох. Наведені приклади мене просто найбільше вразили. По-друге, практика показує, що на жаль, приватні зауваження часто ігноруються, а публічні звернення чомусь викликають неадекватну реакцію. В результаті спільний проект залишається в мінусах. Сподіваюся, у людей є совість, і ті, хто відчувають за собою можливі гріхи, повернуться до них і поправлять.
Мені, наприклад, незручно було читати навіть такі коментарі на сторонніх ресурсах, хоча особисто мене це не стосувалося.
P.S. А середня швидкість руху 15,6 км/год - це ганьба! Навіть на зубастих покришках стабільно тримав середню 20, а нових швальбах легко можна було зробити 25 мінімум, якби там, де були позначені дороги, вони були насправді.
OpenStreetMap
