"alt_name:uk=Посьолок"
OSM snapshot date: 2026-07-14T00:42:02Z
POI name: Чорнобильський куток
POI types: place-neighbourhood
#organicmaps ios 2026.07.23-6-ios

The place has gone or never existed. A user of Organic Maps application has reported that the POI was visible on the map (see snapshot date below), but was not found on the ground.
OSM snapshot date: 2026-07-14T00:42:02Z
POI has no name
POI types: shop-toys
#organicmaps ios 2026.07.23-6-ios

Назва та теґи не збігаються. Покинутий міст? Якийсь водостік?

"Сушка та очищення зерна"
OSM snapshot date: 2026-01-11T01:09:17Z
POI has no name
POI types: building
#organicmaps ios 2026.01.16-7-ios

... у селі є багато ставків, і кожен носить ім'я свого творця. Серед них - Павликів ставок (викопав пан Павлик), Володимирський ставок, Жульянів ставок.

... пан Жульян залишив після себе «цілющий» камінь, вагою десь біля 5 тонн.

... Ще й зараз зберігається цей камінь під назвою Жульянів. Дехто з жителів села лікується таким способом.

... Нагадують про мешканців села і його кутки: Леутівщина (жила династія Леут), Богдани, Чобіток, Чорноморʼя, Волощина, Красний хутір, Солонці, Башлик.

За 8 км від райцентру розташувався хутір Сухоставець, який вперше згадується 1859 року. Спочатку хутір налічував 1 двір. Землевласниками хутора були поміщики М. Катериник, В. Маслеников і поміщиця Лівен.

Був колись у Сухоставцях колгосп „Червона зірка”. У 1958 році хутір перейменовано на село. Ще пам’ятає Сухоставець веселі забави молоді на кутках Федосі та Зайці. Назву кутку дав дід Федось, а Зайці – хтозна, чи жив там чоловік з таким прізвищем, чи забігали зайці – невідомо.

Недалеко від с. Канівщина – два невеликих хутори. Один з них – Кроти, або Кротівський, Кротівщина, Ворожчин хутір. Вперше про нього згадано 1797 – 1799рр. під назвою хутір Кротівський. Входив він до складу Прилуцького повіту. У 1797 р. в х. Кротівському налічувалось 4 душі податного населення чоловічої статі. У записах 1859 р. зустрічаємо його під назвою „власницький хутір Кротівщина”. Тоді у ньому проживало 106 жителів, а дворів було 18. Кротівщина входила до Рудівської волості 3-го стану, а парафіяни були приписані до Олександро – Невської церкви с. Рудівка. На карті 1902 року позначено хутір Ворожчин. Певно, жила там баба – ворожка. Власниками хутора в кінці ХІХ ст. на початку ХХ ст. були поміщики Тарновські, Крупеники.

Хутір то розростався, то занепадав. У 1910 році у ньому проживало 344 жителі. Були свої кравці, ткачі. Найбільш поширені прізвища Стригун, Корнух, Гайдай, Михайліченко. Ну і, як подобає, хуторяни мали прізвиська, які відомі й зараз. В одній сім’ї жила бабуся, яка припадала на ногу, була кривою - ще й зараз пам’ятають прізвисько Крившині. Прізвиська Охрімові та Миколчини походять від дідів Охріма та Миколи. Хутор ділився на кутки. Куток Каврай - походження назви невідоме. На Майстренковому кутку жили люди з одинаковим прізвищем – Майстренки.

Вперше село згадується (1781 року) як хутір таємного радника М.Будлянського, а заснували його у 1776 році сестра гетьмана Розумовського Агафія Григорівна та її син генерал і камергер царського двору Михайло Уласович Будлянський. До речі, зовсім недавно одну з вулиць у селі названо на їх честь - Будлянською.

Назва села ніколи не змінювалася. Але саме походження назви Канівщина невідоме. Правда, є одна версія. Кажуть, жив не дуже знатний чоловік, який мав кріпосних та землі, а прізвище його було Канівець. Звідси і назва села .

Раніше Канівщина була розділена на кутки: Чапаєвське, Сталінське, Ворошиловське, Галаганівщина. Назви походять від назв колгоспів, які знаходились на їх території. Був також хутір Галаганівщина, який злився з селом і тепер він - складова частина Канівщини. На заході села раніше протікала річка Рудка. Але роки й люди, „допомогли” їй зникнути. Нині на тому місці болото, порізане канавами.

Кругом села розкидані поля, на яких збереглося кілька могил. Їх назви - Шинкаренкова, Тарасова, Гльончина - походять від імен та прізвищ хазяїнів-хліборобів, землі яких знаходились біля цих могил. За селом, в бік Кротів, є невелике кладовище. З розповідей старожилів відомо, що колись там був невеликий хутір (всього 6 хат), мешканці якого переселились у Канівщину 1939 року.

Старі люди повідали: на території одного кутка, який зветься «Ховщина», був цегельний завод. Пізніше тут утворився невеликий ставок, який поступово замулився і заріс. Але це місце й зараз називається «Цегельня».

Як же з’явилося на карті село Пологи? Раніше воно називалось Завадовщина. В селі Товкачівка жила пані Саливонша. Вона за різні провини виселяла людей на необжиті землі – солонці. А коли таких людей зібралось там чимало, то назвали поселення Завадовщина.

Центр села Миколаївки має назву Хутір. Назва пішла від того самого хутірця, який і почав село. Острів - люди селились далеко від центру, наче на острові. Праворуч – куток Хуторець. Ще є Куточок, де живуть люди лише в одній хаті, а раніше тут було кілька хат.

Навколо села - поля з дивовижними назвами Солонці – від солоних ґрунтів. На полі був високий горб з верхом - поле назвали Вершина. Між Погребами і Миколаївкою колись була фортеця - від цього поле отримало назву Городище.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.